СОЦІУМ
Міська Громада
Прийом громадян
Економіка
Бюджет міста
Робота комунальних служб
Тендери
Фінансові послуги
Освіта
Культура
Молодь і спорт
Фотогаларея
Регуляторна політика


Прапор міста

Українські міста в Iнтернеті

Українські міста в Інтернеті
Інститут трансформації суспільства
Портал Олега Соскіна - аналітика, статті, коментарі, новини в Україні та за кордоном
OSP-ua.info - События, комментарии, аналитика

Курсы валют
Курсы валют
Курсы валют



Вишгород : Уроки вкраїнської у «Джерелі»
21.10.2014

Вишгородський міський Центр творчості започаткував літературні вітальні. Минулої середи гостем «Джерела» був Олександр Балабко. Олександр Васильович розпочав презентацію п’яти книжок і телефільму з цитати одного із своїх героїв: «Він киянин і людина, з якою можна подорожувати».


Найперше можна — і треба! — подорожувати із самим Олександром Балабком. Причому, не виходячи із актової зали міського Центру творчості.


Вже призабутий розмовний жанр неповторною аурою огорнув «Джерело» ввечері 15 жовтня. Бездоганна українська, м’який гумор і природний шарм оповідача зробили півторагодинну зустріч цікавою і незабутньою.


До школярів трьох шкіл Вишгорода (гуртківців «Джерела») приєдналися майстрині, прийшли та приїхали вишгородці та мешканці району, котрі прочитали про зустріч у газеті «Вишгород», серед них — родини Виговських і Ніколаєнків, Микола Сергійчук, Валентина Осипова, Віктор Кучерук.

 

Автор серії книжок про видатних українців, Олександр Балабко присвятив зустріч у «Джерелі» Миколі Гоголю, Михайлу Коцюбинському, Олександру Вертинському і Сержу Лифарю. Розповідь у супроводі слайдів та пісень на слова самого Олександра Балабка відкрив нові, невідомі широкому читацькому загалу сторінки життя наших великих земляків.

 

На екрані змінювалися краєвиди і будівлі. Разом із Балабком ми повторювали шлях Миколи Гоголя по Риму, піднімались іспанськими сходами, ласували підвечірком; спускались до моря на о. Капрі сонячними стежками невиліковно хворого та закоханого Михайла Коцюбинського у його останні, найдраматичніші чотири роки життя; слухали виступи Олександра Вертинського у стамбульських кав’ярнях, роздивлялися шанхайські хмарочоси та набережні, гуляли паризькими парками та підкорювали Гранд-опера, як Серж Лифар.

 

Серед присутніх були ті, хто чимало подорожував, були знавці української культури, але…

 

От скажіть, чи ви знали, що для Гоголя Колізей і собор св. Петра були живими істотами, із настроєм, що мінявся залежно від погоди? А що сонцепоклонник Коцюбинський вважав блакитну ящірку душею каміння синього гроту фаральйоні (морські скелі з печерами – ред.)?

 

Чи звертали увагу на те, що профілі Миколи Гоголя і Олександра Вертинського схожі, мов дві краплі води? І це не простий збіг, бо Вертинський — непрямий нащадок Гоголя по материнській лінії.

 

 

А чули про те, що правнук Михайла Коцюбинського Ігор Юрійович — нині в зоні АТО, звідки його відпустили до Чернігова на 150-річчя прадіда, 18 вересня ц. р.? Олександр Балабко розповів нам про це, познайомив із новою «Піснею водія АТО» (музика Леоніда Нечипорука).

 

 

Пісня водія АТО (музичний трек — слухайте на сайті газети «Вишгород»)

 

 

А хто знає, що великий танцівник Сергій Лифар — із козацького роду, що має грамоти Війська Козацького, — втік із Києва 17-річним, а за 10 років уже керував Гранд-опера у Парижі? Там і похований. І дружина Лифаря, шведська графиня, виконала волю покійного і поклала дві жмені землі з могили його батьків на Байковому цвинтарі на його останнє пристанище.

 

 

Книжка Балабка про Лифаря народилася з його листів  рідним у Київ. (Епістолярний жанр — невичерпна скарбниця для творчості).

 

 

Жива енциклопедія українства, Олександр Балабко читав нам свої переклади Вертинського, уривки із творів Коцюбинського, присвячених Італії, розповідав, як на УТР знімали телефільм про Сержа Лифаря.
 

 

Торкнувся й теми українців-заробітчан. Вісім днів провів наш письменник на Капрі, спілкувався англійською, французькою й італійською і раптом … почув рідну українську. Заробітчанки — нащадки героїв повісті Коцюбинського «Дорогою ціною» — показали Балабку вілу Горького, пам’ятник Леніну, розповіли про своє життя-буття на чужині.
 

 

Одна з жінок, що, залишивши вдома, в Україні, свою родину, бавила двійняток-немовлят із сім’ї успішних італійців (мама — модель, тато — інженер), поділилася із земляком мрією: «Щоб діти моїх підопічних Франческо і Вінченцо приїздили кращу долю шукати у нас». Вражений Олександр Балабко написав вірш «Лист до дружини». Прочитав його та ще кілька — «Спека», «Папороть Растреллі», «1 червня».

 

Один із вступів до розділу книжки Балабка «Рай і пекло Коцюбинського» — казка про синів матері Веселки — надихнув керівника арт-студії «Ра» Ольгу Ралко на творчу ідею: щоби юні художники «Джерела» ілюстрували казку та видали спільну з Бабалабком книжку. А я розмріялася про таке: якщо твори Олександра Балабка цитують у збірках диктантів з української мови, чи не час розпочати телевізійні уроки вкраїнської на ТРК «Више Град»?

 

 

Від редакції.

 

 

На прохання вишгородців, що були на зустрічі, повідомляємо:

 

 

22 жовтня о 19:00 у Київському Будинку вчителя (Володимирська, 57) — поетично-музична прем’єра «Кав’ярня називалася «Вир».

 

 

Про автора чит. на сайті газети «Наш гість — Олександр Балабко».

 

 

 

 

Вишгород



<< повернутися   [версія для друку]

   
TyTa
www.vyshgorod