СОЦІУМ
Міська Громада
Прийом громадян
Економіка
Бюджет міста
Робота комунальних служб
Тендери
Фінансові послуги
Освіта
Культура
Молодь і спорт
Фотогаларея
Регуляторна політика


Прапор міста

Українські міста в Iнтернеті

Українські міста в Інтернеті
Інститут трансформації суспільства
Портал Олега Соскіна - аналітика, статті, коментарі, новини в Україні та за кордоном
OSP-ua.info - События, комментарии, аналитика

Курсы валют
Курсы валют
Курсы валют



Вишгород : Друге життя будинку по вул. Дніпровська 3-а. Історія одної іцініативи
02.07.2014

Заіржавіла гірка, парковка замість майданчика та пошарпаний під’їзд. Таким будинок по вулиці Дніпровська 3-а міг би стояти роками, а його мешканці марно би чекали, доки над ними зглянеться ЖЕК та зробить бодай якийсь ремонт. Проте в цієї історії – щасливий кінець. Кілька ініціаторів вирішили не чекати милостині від комунальних служб, а взялися за роботу самі. Що з цього вийшло – розказує одна з організаторок Ольга Доманська.

 
Дніпровська 3а — дев’ятиповерхівка з одним під’їздом. Тут часто народжуються діти. Їм є де бігати в прибудинкових кущах, через це не так сумно старіти самотнім бабусям. Будинок ніколи не був “елітною” нерухомістю, але зробили це місце приємним для життя ми — його мешканці.


Крок 1. Загальні збори. Ми написали оголошення і вибрали зручний час. Ініціативна група складалася з 2-х працюючих мам та їх вічно зайнятих чоловіків. У процесі наради перенеслися в одну з квартир.



По одному представнику від поверху не вийшло, але ті хто приходили — були чудові.


Крок 2. Окреслення проблем. Розробка плану і графіку. Найбільшою проблемою був під’їзд, в якому останній ремонт був, коли будинок здавали. Далі ми говорили про прибудинкову територію, яку окупували автовласники з сусідніх будинків. 


Натомість ми піднімали тему дитячого майданчика. Чітко спланували запуск ремонту — пізня осінь 2010-го. Та навіть уявити не могли, що станом на кінець 2013-го будуть втілені всі пункти плану.


Крок 3. Призначення відповідальних або “оптимісти і ті, хто сподівається на допомогу від місцевої влади”. Бажання змін у будинку мали дві категорії — “оптимісти”, молоді люди з маленькими дітьми та “ ті, хто сподівається на допомогу від місцевої влади” – окремі бабусі, які вимагали, щоб все зробив мер. Зрештою, відповідальність за ремонт взяли “оптимісти”. На етапі запуску в нас була одна людина на збір грошей серед мешканців (по 20,00 грн. або хто скільки може), одна сім’я на закупку матеріалів, одна професійна «ремонтниця» і людина, відповідальна за контакт з міськрадою.

 
На цьому підготовчий етап закінчився, і почалося найважче. На заплановану суботу зранку майже у всіх “щось не склалося”. Тож першу стіну “обтирали” перед фарбуванням аж дві мами і одна бабуся з паличкою.


Але процес йшов, і, оскільки працювали ми біля ліфта, люди, які поверталися додому, бачили і приєднувалися. Так ми зробили перший поверх, а далі пішла “лавина” ремонтів сходових майданчиків. Другий, четвертий, шостий, восьмий і дев’ятий поверхи знайшли сили і кошти. Наша ініціативна група вивісила кошторис ремонту і відзвітувала про витрачені гроші.

 
Робота з депутатом міськради теж починала приносити свої плоди. Грошей класично не було. Але тієї ж осені на металобрухт забрали заіржавілу гірку — страшилку всіх мам. Ми двічі записувалися і ходили на прийом до мера. Мер двічі обіцяв. У підсумку ми “наколядували” мішок газонної трави й три лавочки без спинки. Втім, всі наші прохання було зареєстровано.



Декрет і бульдозер — страшна сила. Питання парковки вирішили наступної весни, знову в суботу. Коли більшість автовласників подалися на дачі, ті самі дві молоді мами найняли на годину бульдозер… і перекопали територію під посів. Далі все — за принципом ремонту. Спершу лопатами працювали двоє мужчин статури “офісний планктон”.


Потім приєднувалися ті, хто йшли додому. До вечора принесли шини, обкопали, пофарбували в різні кольори і засадили квітами, збили простеньку пісочницю. Пізньої осені 2013-го прокинулася міськрада: нам несподівано вмонтували дитячий майданчик.

 


Сьогодні у під’їзді знову проситься ремонт. Та це не лякає, бо вже вкотре хтось із сусідів висадив вздовж будинку квіти, хтось молоді дерева і кущі. Ми з сином зібрали дрібне сміття на майданчику. Це як “теорія розбитих вікон” навпаки.  Коли хтось один починає наводити порядок, інші приєднуються. Ми зрозуміли це ще у 2010-му.


 


Рідне місто Вишгород

 

 

 

 



<< повернутися   [версія для друку]

   
TyTa
www.vyshgorod